гиндик
ГИНДИ́К, а, ч., діал. Індик.
Дядькові Єгорові.. міщани з хуторів приносили курей, гиндиків, качок, гусей (Збірник про Кроп., 1955, 34);
[Козачук:] Засмажимо кабана пудів на сім. Наріжемо гусей, гиндиків (Мокр., П’єси, 1959, 29);
*У порівн. Бовкун сидів надутий, мов гиндик (Скл., Хазяїни, 1948, 62).
Словник української мови (СУМ-11)