гиндик

Гиндик, -ка

м. и пр. = индик и пр. Рудч. Ск. І. 32. Гиндик буде белькотіти. Грин. II. 224.

Значення в інших словниках

1. гиндик — гинди́к іменник чоловічого роду, істота індик діал.  Орфографічний словник української мови
2. гиндик — -а, ч., діал. Індик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гиндик — ГИНДИ́К, а, ч., діал. Індик. Дядькові Єгорові .. міщани з хуторів приносили курей, гиндиків, качок, гусей (з мемуарної літ.); [Козачук:] Засмажимо кабана пудів на сім. Наріжемо гусей, гиндиків (Ю. Мокрієв); * У порівн. Бовкун сидів надутий, мов гиндик (С. Скляренко).  Словник української мови у 20 томах
4. гиндик — ІНДИ́К (свійський птах родини фазанових), ДУНДУ́К розм., ГИНДИ́К діал., ТРУХА́Н діал. Ліля у нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів (Леся Українка); Гнуться столи, гнуться Під смачними пирогами, Під гиндиками й качками (Л.  Словник синонімів української мови
5. гиндик — Гинди́к і інди́к, -ка; -ди́ки, -ків інди́к і гинди́к, -ка; -ди́ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гиндик — ГИНДИ́К, а, ч., діал. Індик. Дядькові Єгорові.. міщани з хуторів приносили курей, гиндиків, качок, гусей (Збірник про Кроп., 1955, 34); [Козачук:] Засмажимо кабана пудів на сім. Наріжемо гусей, гиндиків (Мокр., П’єси, 1959, 29); *У порівн. Бовкун сидів надутий, мов гиндик (Скл., Хазяїни, 1948, 62).  Словник української мови в 11 томах