Значення в інших словниках
-
гомінливий —
гомінли́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
гомінливий —
ГОМІНКИЙ, ГАЛАСЛИВИЙ, шумливий; (- людину) ГОВІРКИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
гомінливий —
-а, -е. 1》 Який багато говорить; говіркий. || Сповнений гомону. 2》 перен. Який видає безладні звуки, шумить.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гомінливий —
ГОМІНЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато говорить; говіркий. Гомінлива, безпардонна молодь затихла й стала слухати (В. Винниченко); Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (В.
Словник української мови у 20 томах
-
гомінливий —
див. балакучий; шумливий
Словник синонімів Вусика
-
гомінливий —
БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
гомінливий —
ГОМІНЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато говорить; говіркий. Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (Кучер, Чорноморці, 1956, 228); // Сповнений гомону. І в гомінливий, стоязикий порт Нас, гнівних, море принесло широке.
Словник української мови в 11 томах