горбик —
го́рбик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
горбик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до горб 1). || Те саме, що горбинка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горбик —
ГО́РБИК, а, ч. Зменш.-пестл. до горб 1. На два ступені од дверей зелений горбик з лядою – то погріб бабин (І. Нечуй-Левицький); З горбика видно було все село й їхнє подвір'я (П.
Словник української мови у 20 томах
горбик —
ГОРБИ́НКА (невелика випуклість), ГО́РБИК, ГОРБО́ЧОК пестл. Крильця її рівного, з ледь помітною горбинкою носа і досі дихають переляком (М. Стельмах); Щира любов не приглядається, чи карі очі, чи чорні очі, чи з горбиком ніс (Г.
Словник синонімів української мови
горбик —
ГО́РБИК, а, ч. Зменш.-пестл. до горб 1. З горбика видно було все село й їхнє подвір’я (Панч, Гарні хлопці, 1959, 95); // Те саме, що горби́нка. На тому чудовому лиці був рівний з легким горбиком ніс (Н.-Лев., І, 1956, 436).
Словник української мови в 11 томах
горбик —
Горбик, -ка м. ум. отъ горб.
Словник української мови Грінченка