гордівник —
гордівни́к іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
гордівник —
ГОРДІЙ див. ГОРДУН
Словник синонімів Караванського
гордівник —
-а, ч., розм. Те саме, що гордій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гордівник —
ГОРДІВНИ́К, а́, ч. Те саме, що горді́й. Сумує собі гордівник мовчки (Ганна Барвінок); Всі помітно підростали, хто ставав серйознішим, хто балакучішим, хто приступнішим, хто гордівником (Ю. Збанацький).
Словник української мови у 20 томах
гордівник —
ГОРДІ́Й розм. (гордовита людина), ГОРДІВНИ́К розм., ГОРДУ́Н розм., ГОРДЯ́К розм., ПА́ВА зневажл., ГОРДИ́НЯ заст. — Цей Крашівка мені не до вподоби, гордій якийсь (Марко Вовчок); Всі (однокласники) помітно підростали (за літо), хто ставав серйознішим, ..
Словник синонімів української мови
гордівник —
ГОРДІВНИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що горді́й. Та сумує собі гордівник мовчки (Барв., Опов.., 1902, 456).
Словник української мови в 11 томах
гордівник —
Гордівник, -ка м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.
Словник української мови Грінченка