гордівник
ГОРДІВНИ́К, а́, ч.
Те саме, що горді́й.
Сумує собі гордівник мовчки (Ганна Барвінок);
Всі помітно підростали, хто ставав серйознішим, хто балакучішим, хто приступнішим, хто гордівником (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)ГОРДІВНИ́К, а́, ч.
Те саме, що горді́й.
Сумує собі гордівник мовчки (Ганна Барвінок);
Всі помітно підростали, хто ставав серйознішим, хто балакучішим, хто приступнішим, хто гордівником (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)