гордівник
Гордівник, -ка
м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.
Словник української мови ГрінченкаГордівник, -ка
м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.
Словник української мови Грінченка