гордівник
ГОРДІВНИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що горді́й.
Та сумує собі гордівник мовчки (Барв., Опов.., 1902, 456).
Словник української мови (СУМ-11)ГОРДІВНИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що горді́й.
Та сумує собі гордівник мовчки (Барв., Опов.., 1902, 456).
Словник української мови (СУМ-11)