гордівниця
ГОРДІВНИ́ЦЯ, і, ж., розм. Жін. до гордівни́к.
Спитала б, може, люба гордівниця: «А хто сей красень, що іде з відерцем?» (Л. Укр., IV, 1954, 270);
Чом проходиш мимо, строга гордівниця, Школи ремісничої краща випускниця? (Забашта, Нові береги, 1950, 41).
Словник української мови (СУМ-11)