гордій
ГОРДІ́Й, я́, ч., розм. Гордовита людина.
— Цей Крашівка мені не до вподоби: гордій якийсь (Вовчок, Вибр., 1937, 100);
Зрадувався государ, щиро втішений, бо цей чубатий гордій признався-таки, нарешті, в звичайній людській недолугості (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 562).
Словник української мови (СУМ-11)