гордій
ГОРДІ́Й, я́, ч., розм.
Гордовита людина.
– Цей Крашівка мені не до вподоби: гордій якийсь (Марко Вовчок);
Зрадувався государ, щиро втішений, бо цей чубатий гордій признався-таки, нарешті, в звичайній людській недолугості (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)