гуси —
гу́си іменник середнього роду, істота
Орфографічний словник української мови
гуси —
-ей, мн. 1》 Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю. 2》 Масова народна гра.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гуси —
(-ей) мн.
Словник жарґонної лексики української мови
гуси —
ГУ́СИ, е́й, мн. 1. Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю. Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу (Шевч., II, 1953,184); — Ех, шкода! — зітхнув Рудик. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
гуси —
Гуси см. гусь.
Словник української мови Грінченка