гуси
ГУ́СИ, е́й, мн.
1. Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю.
Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу (Шевч., II, 1953,184);
— Ех, шкода! — зітхнув Рудик. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Коцюб., І, 1955, 199).
2. Масова народна гра.
[Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — у ворона, у гусей!.. (Кроп., II, 1958, 25).
Словник української мови (СУМ-11)