двиготіння —
двиготі́ння іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
двиготіння —
-я, с., розм. Дія за знач. двиготіти і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
двиготіння —
ДВИГОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. двиготі́ти і звуки, утворювані цією дією. Здалеку чути потужне двиготіння янгі-арицького сифона (Ле, Міжгір’я, 1953, 309).
Словник української мови в 11 томах