дзвінкоголосий —
дзвінкоголо́сий прикметник
Орфографічний словник української мови
дзвінкоголосий —
-а, -е. Який має дзвінкий голос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дзвінкоголосий —
див. голосний; дзвінкий
Словник синонімів Вусика
дзвінкоголосий —
ДЗВІНКОГОЛО́СИЙ, а, е. Який має дзвінкий голос. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (Добр., Тече річка.., 1961, 181).
Словник української мови в 11 томах
дзвінкоголосий —
Дзвінкоголосий, -а, -е Звучный. К. МХ. 40.
Словник української мови Грінченка