дзвінкоголосий

ДЗВІНКОГОЛО́СИЙ, а, е. Який має дзвінкий голос.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (Добр., Тече річка.., 1961, 181).

Значення в інших словниках

1. дзвінкоголосий — дзвінкоголо́сий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дзвінкоголосий — -а, -е. Який має дзвінкий голос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзвінкоголосий — див. голосний; дзвінкий  Словник синонімів Вусика
4. дзвінкоголосий — Дзвінкоголо́сий, -са, -се  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дзвінкоголосий — Дзвінкоголосий, -а, -е Звучный. К. МХ. 40.  Словник української мови Грінченка