дзвінкість

ДЗВІ́НКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. дзвінки́й.

Сам грудний резонатор неспроможний надати голосу тієї дзвінкості, свіжого й яскравого тембру, що зветься «металом» (Худ. чит.., 1955, 54);

*Образно. Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (Рильський, III, 1956, 400).

Значення в інших словниках

1. дзвінкість — дзві́нкість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дзвінкість — -кості, ж. Властивість за знач. дзвінкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзвінкість — Дзві́нкість, -кости, -кості, -кістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)