1. Словник української мови в 11 томах

дзвінкість

ДЗВІ́НКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. дзвінки́й.

Сам грудний резонатор неспроможний надати голосу тієї дзвінкості, свіжого й яскравого тембру, що зветься «металом» (Худ. чит.., 1955, 54);

*Образно. Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (Рильський, III, 1956, 400).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвінкість — дзві́нкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дзвінкість — -кості, ж. Властивість за знач. дзвінкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзвінкість — Дзві́нкість, -кости, -кості, -кістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)