1. Словник української мови в 11 томах

дзвінкоголосий

ДЗВІНКОГОЛО́СИЙ, а, е. Який має дзвінкий голос.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (Добр., Тече річка.., 1961, 181).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвінкоголосий — дзвінкоголо́сий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дзвінкоголосий — -а, -е. Який має дзвінкий голос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзвінкоголосий — див. голосний; дзвінкий Словник синонімів Вусика
  4. дзвінкоголосий — Дзвінкоголо́сий, -са, -се Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дзвінкоголосий — Дзвінкоголосий, -а, -е Звучный. К. МХ. 40. Словник української мови Грінченка