дзвінкоголосий
дзвінкоголо́сий
-а, -е.
Який має дзвінкий голос.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвінкоголосий — дзвінкоголо́сий прикметник Орфографічний словник української мови
- дзвінкоголосий — див. голосний; дзвінкий Словник синонімів Вусика
- дзвінкоголосий — Дзвінкоголо́сий, -са, -се Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дзвінкоголосий — ДЗВІНКОГОЛО́СИЙ, а, е. Який має дзвінкий голос. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (Добр., Тече річка.., 1961, 181). Словник української мови в 11 томах
- дзвінкоголосий — Дзвінкоголосий, -а, -е Звучный. К. МХ. 40. Словник української мови Грінченка