Великий тлумачний словник сучасної мови

дзвінкоголосий

дзвінкоголо́сий

-а, -е.

Який має дзвінкий голос.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. дзвінкоголосий — дзвінкоголо́сий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. дзвінкоголосий — див. голосний; дзвінкий  Словник синонімів Вусика
  3. дзвінкоголосий — Дзвінкоголо́сий, -са, -се  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дзвінкоголосий — ДЗВІНКОГОЛО́СИЙ, а, е. Який має дзвінкий голос. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (Добр., Тече річка.., 1961, 181).  Словник української мови в 11 томах
  5. дзвінкоголосий — Дзвінкоголосий, -а, -е Звучный. К. МХ. 40.  Словник української мови Грінченка