дзвіночок —
ДЗВІНО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до дзвіно́к 1. Людей уже повно. Дзвіночок голосненько продзеленчав, а за завісою молодь у гримі .. метушиться (Головко, ІI, 1957, 163); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
дзвіночок —
Дзвіночок, -чка м. 1) ум. отъ дзвінок. О. 1861. XI. 10. 2) мн. дзвіночки. раст. Linaria genistaefolia Mill. ЗЮЗО. І. 126.
Словник української мови Грінченка