дзеркальце —
дзе́ркальце іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
дзеркальце —
-я, с. 1》 Зменш. до дзеркало 1). 2》 перен. Блискуча пігментна долька, смужечка і т. ін. на пір'ї птахів або на тілі комах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дзеркальце —
див. дзеркало
Словник синонімів Вусика
дзеркальце —
ДЗЕ́РКАЛЬЦЕ, я, с. 1. Зменш. до дзе́ркало 1. На подвір’ї шахти 3 нею ми зустрілись — Дівчина в маленьке Дзеркальце дивилась (Бойко, Про 17 літ, 1958, 19); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
дзеркальце —
Дзеркальце, -ця с. ум. отъ дзеркало.
Словник української мови Грінченка