Значення в інших словниках
-
дивовижний —
дивови́жний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
дивовижний —
[диевовижнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
дивовижний —
-а, -е. 1》 Який викликає здивування; дивний (у 1 знач.). 2》 Який не має рівних, подібних собі; надзвичайний. || Дуже гарний; чудовий, чарівний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дивовижний —
див. витіюватий; вродливий
Словник синонімів Вусика
-
дивовижний —
ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.
Словник синонімів української мови
-
дивовижний —
ДИВОВИ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який викликає здивування; дивний (у 1 знач.). Біле павутиння.. гойдалось од найменшого руху повітря й кидало дивовижні тіні при жовтому світлі одинокої ліхтарні (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
дивовижний —
Дивовижний, -а, -е Удивительный, странный. Казки дивовижні казали. К. МХ. 14.
Словник української мови Грінченка