Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дикунський

Дику́нський, -ка, -ке

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. дикунський — дику́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. дикунський — -а, -е. Прикм. до дикун 1). || Власт. дикунам. || перен., зневажл. Дуже грубий, жорстокий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дикунський — див. дикий  Словник синонімів Вусика
  4. дикунський — ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл.  Словник синонімів української мови
  5. дикунський — ДИКУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дику́н 1. — Ми були на дикунському обряді повноліття.. сина вождя племені, — вернувся до розповіді етнограф (Вол., Місячне срібло, 1961, 77); // Власт. дикунам.  Словник української мови в 11 томах