Значення в інших словниках
-
дикунський —
-а, -е. Прикм. до дикун 1). || Власт. дикунам. || перен., зневажл. Дуже грубий, жорстокий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дикунський —
див. дикий
Словник синонімів Вусика
-
дикунський —
ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл.
Словник синонімів української мови
-
дикунський —
Дику́нський, -ка, -ке
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дикунський —
ДИКУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дику́н 1. — Ми були на дикунському обряді повноліття.. сина вождя племені, — вернувся до розповіді етнограф (Вол., Місячне срібло, 1961, 77); // Власт. дикунам.
Словник української мови в 11 томах