дисконтер —
дисконте́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
дисконтер —
-а, ч. 1》 Банкова установа, працівник банку чи приватна особа, яка робить розрахунки за векселем або іншим борговим зобов'язанням, дисконтує їх. || Службовець банку, який займається обліком векселів. 2》 Фірма, що здійснює операції з купівлі-продажу векселів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дисконтер —
ДИСКОНТЕ́Р, а, ч. Банкова установа, працівник банку чи приватна особа, яка робить розрахунки по векселю або іншому борговому зобов’язанню, дисконтує їх.
Словник української мови в 11 томах
дисконтер —
рос. дисконтер (від англ. dis-count, латин. computo — рахую) — 1. Магазин, який реалізує споживчі товари тривалого користування (відеотехніка, радіоприймачі, холодильники тощо) за зниженими цінами без надання додаткових послуг.
Eкономічна енциклопедія