дистих

Ди́стих, -ха, -хові

Значення в інших словниках

1. дистих — ди́стих іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дистих — -а, ч. Проста дворядкова строфа. || Вірш, який складається з таких строф.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дистих — Двовірш  Словник чужослів Павло Штепа
4. дистих — • дистих (грец. δίςτιχος — двовірш) - див. двовірш.  Українська літературна енциклопедія
5. дистих — ДИСТИ́Х, а, ч. Проста дворядкова строфа; // Вірш, який складається з таких строф. Павло Тичина ще на світанку своєї поетичної діяльності, року 1918-го, написав дистих «На могилі Шевченка» (Рильський, III, 1956, 256).  Словник української мови в 11 томах