дистих —
Ди́стих, -ха, -хові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дистих —
ДИСТИ́Х, а, ч. Проста дворядкова строфа; // Вірш, який складається з таких строф. Павло Тичина ще на світанку своєї поетичної діяльності, року 1918-го, написав дистих «На могилі Шевченка» (Рильський, III, 1956, 256).
Словник української мови в 11 томах