здихати —
I зд`ихати-аю, -аєш, док., перех., діал. Позбутися кого-, чого-небудь. II зд`ихатиздихаю, здихаєш і здишу, здишеш, док., діал., перев. з часткою не. Віддихатися. III здих`ати-аю, -аєш, недок., здохнути, -ну, -неш; мин. ч. здох, -ла, -ло; док.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здихати —
ПОЗБУ́ТИСЯ кого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИ кого, що, ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИ кого, що, ВІДБУ́ТИ кого, що, рідше, УСУ́НУТИ кого, що, ВИ́ЗВОЛИТИСЯ від кого-чого, ПОДОЛА́ТИ (ПОДОЛІ́ТИ рідко)...
Словник синонімів української мови
здихати —
ЗДИ́ХАТИ¹, аю, аєш, док., перех., діал. Позбутися кого-, чого-небудь. — Здихати б мені ту травицю, а то раз у раз заглядаю та мацаю,— а чи м’якенька, а чи зелененька… (Вовчок, VI, 1956, 327). ЗДИ́ХАТИ², зди́хаю, зди́хаєш і зди́шу, зди́шеш, док., діал.
Словник української мови в 11 томах
здихати —
Здиха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) сов. в. здихну́ти, -ну, -не́ш, гл. Вздыхать, вздохнуть. Все чогось скучає, важенько здихає. Мет. 113. 2) сов. в. здо́хнути, -ну, -неш, гл. Издыхать, издохнуть.
Словник української мови Грінченка