здихати

I зд`ихати-аю, -аєш, док., перех., діал.

Позбутися кого-, чого-небудь.

II зд`ихатиздихаю, здихаєш і здишу, здишеш, док., діал., перев. з часткою не.

Віддихатися.

III здих`ати-аю, -аєш, недок., здохнути, -ну, -неш; мин. ч. здох, -ла, -ло; док.

Дохнути, гинути (про тварин).

|| вульг. Помирати (про людину).

IV здих`ати-аю, -аєш, недок., здихнути, -ну, -неш, док., діал.

Зітхати.

|| по (об) кому, перен. Тужити, сумувати за ким-небудь.

Значення в інших словниках

1. здихати — зди́хати 1 дієслово доконаного виду позбутися чого-небудь діал. зди́хати 2 дієслово доконаного виду віддихатися діал. здиха́ти 1 дієслово недоконаного виду гинути здиха́ти 2 дієслово недоконаного виду зітхати діал.  Орфографічний словник української мови
2. здихати — (- тварин) дохнути, гинути; (- людей) ВУЛ. ПОМИРАТИ; док. ЗДОХНУТИ опрягтися, сконати, відкинути хвіст <�хвоста>.  Словник синонімів Караванського
3. здихати — ПОЗБУ́ТИСЯ кого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИ кого, що, ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИ кого, що, ВІДБУ́ТИ кого, що, рідше, УСУ́НУТИ кого, що, ВИ́ЗВОЛИТИСЯ від кого-чого, ПОДОЛА́ТИ (ПОДОЛІ́ТИ рідко)...  Словник синонімів української мови
4. здихати — Здиха́ти, -ха́ю, -ха́єш; здо́хнути, здо́хну, здо́хнеш; здох, здо́хла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. здихати — ЗДИ́ХАТИ¹, аю, аєш, док., перех., діал. Позбутися кого-, чого-небудь. — Здихати б мені ту травицю, а то раз у раз заглядаю та мацаю,— а чи м’якенька, а чи зелененька… (Вовчок, VI, 1956, 327). ЗДИ́ХАТИ², зди́хаю, зди́хаєш і зди́шу, зди́шеш, док., діал.  Словник української мови в 11 томах
6. здихати — Здиха́ти, -ха́ю, -єш гл. 1) сов. в. здихну́ти, -ну, -не́ш, гл. Вздыхать, вздохнуть. Все чогось скучає, важенько здихає. Мет. 113. 2) сов. в. здо́хнути, -ну, -неш, гл. Издыхать, издохнуть.  Словник української мови Грінченка