здихати
ПОЗБУ́ТИСЯ кого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИ кого, що, ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИ кого, що, ВІДБУ́ТИ кого, що, рідше, УСУ́НУТИ кого, що, ВИ́ЗВОЛИТИСЯ від кого-чого, ПОДОЛА́ТИ (ПОДОЛІ́ТИ рідко) що, ЛІКВІДУВА́ТИ що, ВІДЧЕПИ́ТИСЯ від кого-чого, розм., ВІДВ'ЯЗА́ТИСЯ від кого-чого, розм., ВІДЧАХНУ́ТИСЯ від кого-чого, розм., ВІДКАРА́СКАТИСЯ кого, чого, від кого-чого, розм., СКАРА́СКАТИСЯ розм., СПЕ́КАТИСЯ розм., ЗДИ́ХАТИСЯ розм., ЗДИ́ХАТИ що, діал.; ЗЖИ́ТИ (ІЗЖИ́ТИ рідко) що, УТРА́ТИТИ (ВТРА́ТИТИ) що, ЛИШИ́ТИСЯ чого, заст., РІШИ́ТИСЯ чого, заст. (частково або повністю позбутися якихось якостей, властивостей, ознак тощо); ПОКІНЧИ́ТИ з чим (остаточно). — Недок.: позбува́тися, позбавля́тися, збува́тися, збува́ти, відбува́ти, усува́ти, визволя́тися, дола́ти, подо́лувати рідко ліквідува́ти, відв'я́зуватися, відкара́скуватися, зди́хуватися, зжива́ти (ізжива́ти), утрача́ти (втрача́ти), лиша́тися, ріша́тися. По від'їзді Коровайного Андрій никав, не знаючи, як позбутися гнітючих думок, як веселіше глянути на світ (Д. Бедзик); Чого тільки тепер не виробляєш, щоб посухи тої позбавитися! І ранні пари, і угноєння, і бур'яни нищиш, і землю підпушуєш, і просапні тобі рослини сієш... (Остап Вишня); Він уже одну біду з голови позбув (Леся Українка); Тому не треба лягати, хто хоче від хворості збутись (прислів'я); Не хились додолу, зраджений козаче,.. Кинь свій жаль нікчемний, без вагання збудь! (П.Грабовський); Було чи яке судове ледащо вчепиться, то я вмію лагідненько його малими грішми відбути (Ганна Барвінок); Я постараюсь усунути всі завади, що стоять в дорозі нашому щастю! (І. Франко); Наче щось важке спало мені на серце, стиснуло його, і я не мав сили визволитися від цього тягаря... (Л. Смілянський); В Україні ще треба чимало зробити, подолати багато застарілого, заскорузлого — навіть і в свідомості (з газети); Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми, довідуючись у свого серця, чим подоліти своє горе (Ганна Барвінок); — Усяке непорозуміння дуже легко ліквідувати, коли ти зустрічаєшся з уявлюваним противником не тільки в цехах (Ю. Шовкопляс); Баба в хатині ніяк від цигана не відчепиться (Григорій Тютюнник); Здавалось би з першого погляду, що Яновський ніби трудився над оповіданням чи віршем українською мовою виключно, щоб відв'язатися від моєї настирливості (І. Ле); Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його (Л. Яновська); Спіймавши себе на думках про грішний світ, Покута, намагаючись їх відкараскатися, покрутив головою, поворушив молитовно губами і почав до церкви бити поклони (П. Панч); Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було; бо, на случай, набіжить який чорт, то біди не скараскаєшся (А. Свидницький); Слава Богові, що Юрась уже перебув своє з віспою, спекався вже врешті (М. Коцюбинський); (Хома:) Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (М. Кропивницький); — Здихати б мені ту травицю, а то раз у раз заглядаю та мацаю, — а чи м'якенька, а чи зелененька... (Марко Вовчок); Своє сільське ім'я Мелашка вона давно зжила — стала солідною міською Меланією Григорівною (з газети); І довго й слова він не міг сказати, Лиш бився в груди, мов зовсім утратив Дар мови (І. Франко); Бабка в гріб уже ступала — Ізісохла, ізів'яла, І лишилася краси (С. Руданський); (Митродора:) Ти вже за своїми химерами всього розуму рішився! (В. Самійленко); Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити.. з неписьменністю і темрявою (І. Цюпа).
УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл., ОДУ́БНУТИ зневажл., ОДУ́БТИ зневажл. рідко, ҐИ́ҐНУТИ вульг., ВІДУМЕ́РТИ діал., ЛУ́НУТИ діал., СКАПА́РИТИСЯ діал.; ВИ́МЕРТИ (згинути до останнього в якійсь місцевості), ПРОПА́СТИ (передчасно, від голоду, нещасного випадку тощо); ЗГА́СНУТИ, ДОГА́СНУТИ, ДОГОРІ́ТИ (поступово, повільно); ЗГОРІ́ТИ (раптово); ЗДО́ХНУТИ, ПОДО́ХНУТИ, ОКОЛІ́ТИ розм. (перев. про тварин, про людей зневажл.); ПА́СТИ (звич. про худобу). — Недок.: умира́ти (вмира́ти), помирати, кона́ти, відхо́дити, агонізува́ти, кінча́тися, дохо́дити, мертві́ти, ме́рти, вимира́ти, згаса́ти, погаса́ти, га́снути, догаса́ти, догоря́ти (догора́ти), згоряти (згорати), до́хнути, здиха́ти, подиха́ти, колі́ти, па́дати. Умер від рани товариш (Ю. Яновський); Він загине так чи інакше: або сконає сам, змучений спрагою, ..або впаде під кулями (О. Гончар); Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі (Д. Павличко); Похиріла (мати) неділь зо дві, та й переставилась (Марко Вовчок); День за днем буде тягти своє гірке життя та клясти матір, що родила його, поки не витягнеться під тином од голоду (Панас Мирний); Прийму все горе, в муках і скінчуся (І. Франко); — Ти ще скапустишся у мене! — Солдат примруживсь (М. Стельмах); Нечипорів батько.. колись під тином п'яний і одубів (Г. Квітка-Основ'яненко); Пан Купа, мало не ґиґнувши з перестраху,.. хутко прикрив долонею свою лисину (О. Ільченко); Ґаві було дванадцять літ, коли батько його відумер (І. Франко); — Прикажчик молиться.. Чи щоб пан скоріше лунув чи ще щоб пожив (Панас Мирний); — Як я маю змарнувати своє життя, спинаючися посеред дороги, то нехай уже краще скапарюся... (А. Крушельницький); Міхонський пожив ще кілька день, видержав ще два вибухи крові, а після третього тихесенько згас (І. Франко); Добриня догоряв, і тільки ще слабі проблиски життя світилися в його глибоких темних очах (Юліан Опільський); Танула дочка в Калиток, змарніла, зів'яла, вироблена, на очах матері згоряла (К. Гордієнко); (Семен:) Я думав, що тебе... (Микита:) Нема на світі? Як бачиш, ще не здох! (М. Кропивницький); — Ти дома з голоду околієш (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови