Значення в інших словниках
-
зебу —
зе́бу іменник чоловічого або жіночого роду, істота тварина
Орфографічний словник української мови
-
зебу —
невідм., ч. і ж. Вид поширеної в Малій Азії, Африці та Індії свійської рогатої худоби з мускульно-жировим горбом на холці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зебу —
зе́бу (франц. zebu, з тібетського зеба) підвид свійського бика. Поширений в Індії, країнах Близького Сходу, Африки, Південної Америки. Розводять як робочу і м’ясну худобу.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
зебу —
Підвид домашньої худоби з підродини справжніх биків; на спині горб (відкладення сала); багато місцевих порід розводять в Азії, Африці, Пд. Америці.
Універсальний словник-енциклопедія
-
зебу —
ЗЕ́БУ, невідм., ч. і ж. Вид поширеної в Малій Азії, Африці та Індії свійської рогатої худоби з мускульно-жировим горбом на холці. Невдовзі на сході з’явилася хмара куряви...
Словник української мови в 11 томах