зебу

ЗЕ́БУ, невідм., ч. і ж. Вид поширеної в Малій Азії, Африці та Індії свійської рогатої худоби з мускульно-жировим горбом на холці.

Невдовзі на сході з’явилася хмара куряви, і за якісь півгодини я вже розглядів у ній плескуваті голови горбатих биків-зебу і над ними широченні брилі погоничів (Мур., Бук. повість, 1959, 67);

Хоч зебу дають і невелику кількість молока (500-600 літрів на рік), проте жирність його досить висока — вона досягає 6-7 процентів (Наука.., 9, 1956, 30).

Значення в інших словниках

1. зебу — зе́бу іменник чоловічого або жіночого роду, істота тварина  Орфографічний словник української мови
2. зебу — невідм., ч. і ж. Вид поширеної в Малій Азії, Африці та Індії свійської рогатої худоби з мускульно-жировим горбом на холці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зебу — зе́бу (франц. zebu, з тібетського зеба) підвид свійського бика. Поширений в Індії, країнах Близького Сходу, Африки, Південної Америки. Розводять як робочу і м’ясну худобу.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. зебу — Підвид домашньої худоби з підродини справжніх биків; на спині горб (відкладення сала); багато місцевих порід розводять в Азії, Африці, Пд. Америці.  Універсальний словник-енциклопедія
5. зебу — Зе́бу, не відм. (ч. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)