землеволодіння —
землеволоді́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
землеволодіння —
-я, с. Володіння землею (у 5 знач.) на правах власності чи оренди.
Великий тлумачний словник сучасної мови
землеволодіння —
ЗЕМЛЕВОЛОДІ́ННЯ, я, с. Володіння землею (у 5 знач.) на правах власності або оренди. В декреті про землю знайшли вияв вікові сподівання мільйонів селян про знищення поміщицького землеволодіння (До 40-річчя Вел. Жовт. соц. рев.
Словник української мови в 11 томах
землеволодіння —
рос. землевладение володіння землею за правом власності. 3. може бути приватне, державне, громадське й різних юридичних осіб, воно не завжди відповідає землекористуванню, яке на противагу до 3. є лише продукованим стосунком до неї.
Eкономічна енциклопедія