землеволодіння
ЗЕМЛЕВОЛОДІ́ННЯ, я, с. Володіння землею (у 5 знач.) на правах власності або оренди.
В декреті про землю знайшли вияв вікові сподівання мільйонів селян про знищення поміщицького землеволодіння (До 40-річчя Вел. Жовт. соц. рев., 1957, 11);
На Київщині в XVII ст. вже не було общинного землеволодіння, ясно вирізнилися окремі господарства (Укр. іст. ж., 1, 1960, 69).
Словник української мови (СУМ-11)