кирпа —
-и, ж., фам., зневажл. 1》 Короткий, задертий догори ніс. Гнути (задирати і т. ін.) кирпу — гордовито триматися, зазнаватися. 2》 Про людину з таким носом. 3》 перен., нар.-поет. Смерть.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кирпа —
КИ́РПА, и, ж., фам. 1. Короткий, задертий догори ніс. Хома зараз тут свою кирпу тиць! (бо він у нас кирпатий на всю околицю) (Ганна Барвінок); I вирiс хлопець за лiто нiвроку, i кирпа в цьому роцi не взялася лускою (М. Стельмах); Він ..
Словник української мови у 20 томах
кирпа —
води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше.
Фразеологічний словник української мови
кирпа —
НІС (орган нюху), НЮ́ХАЛО фам.; КИ́РПА фам., зневажл. (короткий, задертий догори ніс). А над ворітьми.. на кружалі вирізана була чоловіча пика: рот — як у сома, очі круглі — як у сови, ніс — як у кота (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови
кирпа —
КИ́РПА, и, ж., фам., зневажл. 1. Короткий, задертий догори ніс. Хома зараз тут свою кирпу тиць! (бо він у нас кирпатий на всю околицю) (Барв., Опов.., 1902, 191); Три волосинки під кирпою, та й ті стирчать на всі вітри (Баш, На землі.., 1957, 69).
Словник української мови в 11 томах
кирпа —
Кирпа, -пи ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. кирпу гнути. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. І. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. Н. П. 353.
Словник української мови Грінченка