кирпа
НІС (орган нюху), НЮ́ХАЛО фам.; КИ́РПА фам., зневажл. (короткий, задертий догори ніс). А над ворітьми.. на кружалі вирізана була чоловіча пика: рот — як у сома, очі круглі — як у сови, ніс — як у кота (Панас Мирний).
СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́СА розм., КІСТЛЯ́ВА фам., КИРПА́ТА фольк., КИРПА́ТА СВА́ШКА жарт., КИ́РПА фольк., КОСТОМА́ХА розм. А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. взяла сусіду Івана Щасного (Ю. Збанацький); Утомилася безноса, Ледве мовить: — Почекай. — Поглядає воїн скоса: — Швидше, відьмо, відставай (М. Стельмах); Війна ще довго снитиметься тим, хто бачив, як кирпата косила товаришів, з якими поруч піднімався в атаку (П. Кочура); Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа стерла (П. Гулак-Артемовський); Виходить смерть, старенька сваха, З мішком дорожнім костомаха Бреде між часу й поколінь (А. Малишко).
Словник синонімів української мови