княжа —
княжа́ іменник середнього роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
княжа —
-ати, с., іст. Маленький син князя (у 1, 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
княжа —
КНЯЖА́, а́ти, с., іст. 1. Молодий князь (у 1 знач.). Вихід був єдиний..: спровадити Ярослава з Новгорода .. і назавжди звільнити Новгород від присиланих з Києва княжат (П. Загребельний). 2. Маленький син князя (у 1, 2 знач.).
Словник української мови у 20 томах
княжа —
КНЯЗЕ́НКО (молодий син князя), КНЯ́ЖИЧ, КНЯЖА́ (маленький син князя). Хтось торкнув княжича Святослава за плече. — Вставай, княжичу, вставай! (С. Скляренко); — Молодому княжаті доведеться коритись і слухатись і нас, і своїх менторів (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови
княжа —
КНЯЖА́, а́ти, с., іст. Маленький син князя (у 1, 2 знач.). В ридвані сидів князь із княжам (П. Куліш, Вибр., 1969, 122).
Словник української мови в 11 томах
княжа —
Княжа(я́), -жа(я́)ти с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. І. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.
Словник української мови Грінченка