княжа

княжа́

-ати, с., іст.

Маленький син князя (у 1, 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. княжа — княжа́ іменник середнього роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. княжа — КНЯЖА́, а́ти, с., іст. 1. Молодий князь (у 1 знач.). Вихід був єдиний..: спровадити Ярослава з Новгорода .. і назавжди звільнити Новгород від присиланих з Києва княжат (П. Загребельний). 2. Маленький син князя (у 1, 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах
3. княжа — КНЯЗЕ́НКО (молодий син князя), КНЯ́ЖИЧ, КНЯЖА́ (маленький син князя). Хтось торкнув княжича Святослава за плече. — Вставай, княжичу, вставай! (С. Скляренко); — Молодому княжаті доведеться коритись і слухатись і нас, і своїх менторів (І. Нечуй-Левицький).  Словник синонімів української мови
4. княжа — Княжа́, -жа́ти, -жа́ті, -жа́м; -жа́та, -жа́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. княжа — КНЯЖА́, а́ти, с., іст. Маленький син князя (у 1, 2 знач.). В ридвані сидів князь із княжам (П. Куліш, Вибр., 1969, 122).  Словник української мови в 11 томах
6. княжа — Княжа(я́), -жа(я́)ти с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. І. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.  Словник української мови Грінченка