компаньйонка —
компаньйо́нка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
компаньйонка —
-и. Жін. до компаньйон 1), 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
компаньйонка —
КОМПАНЬЙО́НКА, и, ж. Жін. до компаньйо́н 1, 3. – Пустив я твою компаньйонку чи економку додому на тиждень, а вона от і забарилась (І.
Словник української мови у 20 томах
компаньйонка —
компаньйонка: ◊ мурована компаньйонка → морований
Лексикон львівський: поважно і на жарт
компаньйонка —
КОМПАНЬЙО́НКА, и, ж. Жін. до компаньйо́н 1, 3. — Пустив я твою компаньйонку чи економку додому на тиждень, а вона от і забарилась (Н.-Лев., IV, 1956, 247); *У порівн. В товаристві двох гусей. Що були мов компаньйонки І в літанні помагали. Пелікан слабий прилинув (Л. Укр., IV, 1954, 189).
Словник української мови в 11 томах