компаньйонка
КОМПАНЬЙО́НКА, и, ж. Жін. до компаньйо́н 1, 3.
— Пустив я твою компаньйонку чи економку додому на тиждень, а вона от і забарилась (Н.-Лев., IV, 1956, 247);
*У порівн. В товаристві двох гусей. Що були мов компаньйонки І в літанні помагали. Пелікан слабий прилинув (Л. Укр., IV, 1954, 189).
Словник української мови (СУМ-11)