1. Словник української мови в 11 томах

компаньйонка

КОМПАНЬЙО́НКА, и, ж. Жін. до компаньйо́н 1, 3.

— Пустив я твою компаньйонку чи економку додому на тиждень, а вона от і забарилась (Н.-Лев., IV, 1956, 247);

*У порівн. В товаристві двох гусей. Що були мов компаньйонки І в літанні помагали. Пелікан слабий прилинув (Л. Укр., IV, 1954, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компаньйонка — компаньйо́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. компаньйонка — -и. Жін. до компаньйон 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. компаньйонка — КОМПАНЬЙО́НКА, и, ж. Жін. до компаньйо́н 1, 3. – Пустив я твою компаньйонку чи економку додому на тиждень, а вона от і забарилась (І. Словник української мови у 20 томах
  4. компаньйонка — компаньйонка: ◊ мурована компаньйонка → морований Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. компаньйонка — Компаньйо́нка, -нки, -нці; -йо́нки, -йо́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)