компаньйонка
компаньйо́нка
-и.
Жін. до компаньйон 1), 3).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- компаньйонка — компаньйо́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- компаньйонка — КОМПАНЬЙО́НКА, и, ж. Жін. до компаньйо́н 1, 3. – Пустив я твою компаньйонку чи економку додому на тиждень, а вона от і забарилась (І. Словник української мови у 20 томах
- компаньйонка — компаньйонка: ◊ мурована компаньйонка → морований Лексикон львівський: поважно і на жарт
- компаньйонка — Компаньйо́нка, -нки, -нці; -йо́нки, -йо́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- компаньйонка — КОМПАНЬЙО́НКА, и, ж. Жін. до компаньйо́н 1, 3. — Пустив я твою компаньйонку чи економку додому на тиждень, а вона от і забарилась (Н.-Лев., IV, 1956, 247); *У порівн. В товаристві двох гусей. Що були мов компаньйонки І в літанні помагали. Пелікан слабий прилинув (Л. Укр., IV, 1954, 189). Словник української мови в 11 томах