корець —
Кірець, ко́рець: Корц, коре́ць: — ківш, коряк [XI] — металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком [2] — міра ваги...
Словник з творів Івана Франка
Корець —
Ко́рець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
корець —
Ко́рець. Давня міра місткості, дорівнює 106 л. [Коршмар] дасть корець кукурудзів і корець ґрису для худібки на відробок еліті без проценту.
Українська літературна мова на Буковині
корець —
рідше кірець, кірця, ч. 1》 Металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком. 2》 Стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер.
Великий тлумачний словник сучасної мови
корець —
КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Кухоль чи ківш із держаком. Бачим кадівби з кірцями (Я. Щоголів); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Ганна Барвінок); Стер усмішку Тарас із лиця.
Словник української мови у 20 томах
корець —
Одиниця виміру зерна й рідини, що дорівнювала 20-32 гарнцям (80-128 літрів)
Словник застарілих та маловживаних слів
Корець —
М. у Рівненській обл., райцентр, на р. Корчик (притока Случі); 10 тис. мшк.; підприємства хіміч., харчової промисловості; пам'ятки архітектури: комплекс Свято-Троїцького жіночого монастиря (1620), Миколаївська церква (XVIII ст.), замок (XV-XVIII ст.), собор св. Антонія (1533). Відомий з 1150.
Універсальний словник-енциклопедія
корець —
почо́му (почі́м) ківш (фунт, коре́ць і т. ін.) ли́ха, зі сл. зна́ти, узна́ти і под. Багато горя, біди, неприємностей і т. ін. — Доведеться вам тут узнати, почому ківш лиха,— ніби про щось звичайне й необхідне ліниво говорив Шухновський (Ю.
Фразеологічний словник української мови
корець —
КІВШ (кругла перев. відкрита посудина з ручкою для черпання води, вина, молока, меду тощо), ЧЕРПА́К, КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, ПОСТАВЕ́ЦЬ заст.; ЛІ́ЙКА (для виливання води з човна); МИХА́ЙЛИК заст. (невелика посудина для черпання й пиття горілки).
Словник синонімів української мови
корець —
КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, кірця́, ч. 1. Металевий або дерев’яний кухоль чи ківш із держаком. Бачим кадівби з кірцями (Щог., Поезії, 1958, 297); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Барв., Опов..
Словник української мови в 11 томах
корець —
Коре́ць, -рця́ м. 1) Мѣра сыпучихъ тѣлъ. Способом, способом 12 жидів насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. З'їхалася Марусина родина, звезла, знесла сім кірців муки на коровай. О. 1862. IV. 13. 2) Желѣзный или деревянный ковшъ.
Словник української мови Грінченка