корець

КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, кірця́, ч.

1. Металевий або дерев’яний кухоль чи ківш із держаком.

Бачим кадівби з кірцями (Щог., Поезії, 1958, 297);

Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Барв., Опов.., 1902, 398);

Стер усмішку Тарас із лиця. Випив трохи ракії з кірця (Воронько, Драгі… 1959, 113).

2. Стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер.

От він.. на другий день забрався до Дрогобича, закупив кілька кірців жита (Фр., І, 1955, 177);

Кирило Кухта повернувся зі зборні додому веселим, наче йому хтось там корець муки пообіцяв (Іщук, Вербівчани, 1961, 369).

◊ Зна́ти (узна́ти, пізна́ти і т. ін.) почо́му (почі́м) коре́ць ли́ха див. ли́хо¹.

Значення в інших словниках

1. корець — Кірець, ко́рець: Корц, коре́ць: — ківш, коряк [XI] — металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком [2] — міра ваги...  Словник з творів Івана Франка
2. Корець — Ко́рець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. корець — Ко́рець. Давня міра місткості, дорівнює 106 л. [Коршмар] дасть корець кукурудзів і корець ґрису для худібки на відробок еліті без проценту.  Українська літературна мова на Буковині
4. корець — рідше кірець, кірця, ч. 1》 Металевий або дерев'яний кухоль чи ківш із держаком. 2》 Стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. корець — КОРЕ́ЦЬ, рідше КІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Кухоль чи ківш із держаком. Бачим кадівби з кірцями (Я. Щоголів); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Ганна Барвінок); Стер усмішку Тарас із лиця.  Словник української мови у 20 томах
6. корець — Одиниця виміру зерна й рідини, що дорівнювала 20-32 гарнцям (80-128 літрів)  Словник застарілих та маловживаних слів
7. Корець — М. у Рівненській обл., райцентр, на р. Корчик (притока Случі); 10 тис. мшк.; підприємства хіміч., харчової промисловості; пам'ятки архітектури: комплекс Свято-Троїцького жіночого монастиря (1620), Миколаївська церква (XVIII ст.), замок (XV-XVIII ст.), собор св. Антонія (1533). Відомий з 1150.  Універсальний словник-енциклопедія
8. корець — почо́му (почі́м) ківш (фунт, коре́ць і т. ін.) ли́ха, зі сл. зна́ти, узна́ти і под. Багато горя, біди, неприємностей і т. ін. — Доведеться вам тут узнати, почому ківш лиха,— ніби про щось звичайне й необхідне ліниво говорив Шухновський (Ю.  Фразеологічний словник української мови
9. корець — КІВШ (кругла перев. відкрита посудина з ручкою для черпання води, вина, молока, меду тощо), ЧЕРПА́К, КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, ПОСТАВЕ́ЦЬ заст.; ЛІ́ЙКА (для виливання води з човна); МИХА́ЙЛИК заст. (невелика посудина для черпання й пиття горілки).  Словник синонімів української мови
10. корець — Ко́ре́ць, кі́рця́; кі́рці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. корець — Коре́ць, -рця́ м. 1) Мѣра сыпучихъ тѣлъ. Способом, способом 12 жидів насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. З'їхалася Марусина родина, звезла, знесла сім кірців муки на коровай. О. 1862. IV. 13. 2) Желѣзный или деревянный ковшъ.  Словник української мови Грінченка