коритися —
кори́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
коритися —
(беззаперечно слухати кого-небудь, бути залежним від когось) ходити в шорах; ходити [як] по шнуру; ходити навшпиньки; ходити на пальцях (на [одних великих] пальчиках); ходити (йти, бути, перебувати і т. ін.
Словник фразеологічних синонімів
коритися —
Підкорятися, скорятися, слухатися, о. хилити голову <�чоло>, ходити по шнуру, ходити в шорах; ЖМ. підлягати, піддаватися, хилитися.
Словник синонімів Караванського
коритися —
-рюся, -ришся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. || чому. Робити, чинити, поводитися відповідно до чого-небудь, згідно з чимсь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
коритися —
КОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., кому, чому і без прям. дод. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас .. не любив нікому кланяться та кориться (І. Нечуй-Левицький); – Ну, то що ж? Коли так випало, – треба коритися.
Словник української мови у 20 томах
коритися —
ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм.
Словник синонімів української мови
коритися —
КОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас.. не любив нікому кланяться та кориться (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
коритися —
Коритися, -рю́ся, -ришся гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. МВ. І. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє. Єв. Л. X. 17.
Словник української мови Грінченка