коритися
Коритися, -рю́ся, -ришся
гл.
1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. МВ. І. 29.
2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє. Єв. Л. X. 17.
Словник української мови Грінченка