корити
Кори́ти, -рю́, -ри́ш
гл.
1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16.
2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49.
Словник української мови Грінченка