короп —
ко́роп іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
короп —
[короп] -па, м. (на) -п'і/-пов'і, мн. -пи, -роуп'іў два коропие
Орфоепічний словник української мови
короп —
-а, ч. Найпоширеніша в Україні їстівна прісноводна риба родини коропових, яку відгодовують у ставках. Дикий (річковий, озерний) різновид коропа – сазан, який досягає 30 кг ваги та більше 1 м завдовжки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
короп —
КО́РОП, а, ч. Прісноводна (перев. ставкова) костиста риба родини коропових із темно-золотою лускою. В березі є човни.., на котрих рибалки ловлять коропи (І. Нечуй-Левицький); Стис удлище [вудлище], підсік... Ого, нівроку!...
Словник української мови у 20 томах
Короп —
Селище у Чернігівській обл., райцентр, 6 тис. мшк.; поблизу заплавне оз. Коропська стариця (довж 6 км); Вознесенська та Іллінська церкви XVIII ст. Відоме з 1153.
Універсальний словник-енциклопедія
короп —
КО́РОП, а, ч. Прісноводна (переважно ставкова) костиста риба родини коропових, що має темно-золоту луску. В березі є човни.., на котрих рибалки ловлять коропи (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Стис удлище, підсік… Ого, нівроку!...
Словник української мови в 11 томах
короп —
Ко́роп, -па м. Карпъ, Cyprinus harbus. І риба не аби яка, — все веризуб, коропи, карасі. Стор.
Словник української мови Грінченка